Ну так что, потребителям таки придется платить судебный сбор

Выступая в роли потребителей едва ли не каждый день, граждане время от времени вынуждены обращаться в суд, дабы защитить свои права. Например, чтобы потребовать (взыскать) у магазина-продавца деньги за некачественный товар. Постоять за свои права в суде и не понести в то же время лишних расходов на уплату судебного сбора было настоящим подарком для потребителя. Ведь он мог опираться при этом сразу на две нормы закона: на ч. 3 ст. 22 Закона Украины «О защите прав потребителей» от 12.05.91 г. № 1023-XII (далее — Закон о защите потребителей) и на п. 1 ч. 1 ст. 5 Закона Украины «О судебном сборе» от 08.07.11 г. № 3674-VI (далее — Закон о судебном сборе).

Ситуация изменилась не в пользу потребителей, когда 01.09.15 г. вступил в силу Закон Украины от 22.05.15 г. № 484-VIII. Именно тогда из ст. 5 Закона о судебном сборе исчезла льгота для потребителей об освобождении от уплаты судебного сбора. Хотя ст. 22 Закона о защите потребителей осталась неприкосновенной. Следовательно, специальный закон по уплате судебного сбора каких-либо освобождений не предусматривает, а вот специальный закон в сфере защиты прав потребителей до сих пор гласит, что потребители освобождаются от уплаты судебного сбора по искам, связанным с нарушением их прав.  Решал эту коллизию Верховный Суд Украины (далее — ВСУ) в постановлении от 11.10.17 г. по делу № 6-916цс17.

Верховный Суд Украины пришел к выводу, что потребитель, право которого нарушено и который исходя из этого подает иск, освобождается от уплаты судебного сбора за подачу именно искового заявления в суд первой инстанции, но имеет обязанность по уплате судебного сбора при совершении соответствующих действий в других судебных инстанциях и в Верховном Суде Украины.

Поэтому потребитель должен платить судебный сбор за подачу апелляционной, кассационной жалоб, заявления о пересмотре судебного решения Верховным Судом Украины в размере ставки, определенной в соответствии со ст. 4 Закона о судебном сборе. А вот за подачу апелляционной жалобы на решение суда придется уплатить 110% ставки, которая подлежала уплате при подаче искового заявления (пп. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закона о судебном сборе). Это значит, что если потребитель подает имущественный иск о взыскании уплаченных за товар, к примеру, 3000 грн, то он должен был бы уплатить 640 грн судебного сбора, то есть 1% цены иска, но не менее 0,4 размера прожиточного минимума для трудоспособных лиц и не более 5 таких размеров (пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закона о судебном сборе). Но поскольку он, как сказал суд, освобожден от уплаты судебного сбора за подачу именно иска, то при принятии местным судом решения не в пользу потребителя за подачу апелляционной жалобы нужно будет уплатить на этом примере 704 грн.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 року                                                                                              м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Лященко Н.П.,  суддів: Гуменюка В.І.,Романюка Я.М.,  Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М.,     розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «У» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства «У» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору удаваним за заявою ОСОБА_6, яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_7, про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2016 року ПАТ «У» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулись до суду із зустрічним позовом до ПАТ «» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору № 11066273000 від 27 жовтня 2006 року удаваним, доведення відсутності заборгованості перед ПАТ «У».

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 вересня 2016 року позов ПАТ «У» задоволено: стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ПАТ «У» заборгованість за кредитним договором № 11066273000 від 27 жовтня 2006 року, яка станом на 9 березня 2016 року склала 4 тис. 730 доларів США 90 центів та 14 тис. 10 грн 63 коп.; вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ПАТ «У» відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_6 оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 6 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_6, яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_7, було залишено без руху та надано строк, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали, на усунення вказаних в ухвалі недоліків, зокрема сплати судового збору в розмірі 2 тис. 299 грн.

Ухвалою цього ж суду від 21 жовтня 2016 року клопотання ОСОБА_6 про звільнення від сплати судового збору відхилено, апеляційну скаргу ОСОБА_6, яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_7, було повторно залишено без руху та надано строк, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали, на усунення вказаних в ухвалі недоліків, зокрема сплати судового збору в розмірі 2 тис. 299 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 15 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_6, яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_7, визнано неподаною та повернуто заявнику.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого 2017 року відмовлено ОСОБА_6 у відкритті касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України  (далі - ЦПК України ).

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_6 просить скасувати ухвалені у справі рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій та направити справу для  розгляду до суду апеляційної інстанції з передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 355 ЦПК України  підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, а саме частини третьої статті 22 Закону України № 1023-XII від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів» та статті 5 Закону України № 3674-VI від 8 липня 2011 року «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).

На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_6 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня (у справах № 753/22632/15-ц та 756/13114/15-ц), 18 травня (у справах № 405/7915/15-ц та 565/1557/15-ц), 8 та 22 червня, 20 липня, 7 та 9 вересня, 14 вересня (у справах № 565/1061/15-ц та 565/34/16-ц), 21 вересня (у справах № 342/1094/15-ц та 752/7597/15-ц), 28 вересня (у справах № 565/1640/15-ц та 565/1606/15-ц), 5 жовтня, 19 жовтня (у справах № 757/29939/14-ц та 758/8916/15-ц), 26 жовтня, 2 листопада (у справах № 522/1423/16-ц, 565/183/16-ц та 565/931/15-ц), 9, 16, 23 та 29 листопада, 21 грудня (у справах № 470/264/16-ц та 489/1916/16-ц) 2016 року, 16 січня, 1 лютого, 15 лютого (у справах № 739/16734/15-ц та 522/7388/16-ц) та 1 березня 2017 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ПАТ «У» - ОСОБА_8, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваних судових рішень не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України  Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пунктів 1 та 2 частини першої статті 355 ЦПК України  підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом  компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

У справі, про перегляд якої подано заяву, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_6, виходив з такого.

Закон № 3674-VI  є спеціальним законом , який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати, отже саме правові приписи, закріплені в наведеному законі , підлягають застосуванню під час обчислення судового збору, його сплати, а також звільнення осіб від його сплати у випадках, визначених у статті 5 цього Закону .

Оскільки цією статтею не передбачено звільнення споживачів від сплати судового збору, посилання ОСОБА_6 про звільнення її від такої сплати на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» є необґрунтованими.

Разом з тим у наданих заявницею як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права судових рішеннях суд касаційної інстанції дійшов протилежного висновку та виходив з того, що споживачі звільнені від сплати судового збору за позовами про захист їх прав на всіх стадіях розгляду справ.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального та процесуального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вищенаведених норм матеріального та процесуального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Відповідно до статті 1 Закону № 3674-VI  судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

За правилами статті 79, пункту п'ятого статті 119, частини другої статті  297, частини другої статті 328, абзацу третього частини першої статті 358 ЦПК України  судовий збір належить до судових витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, які несуть сторони в судах усіх рівнів, зокрема при розгляді позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги чи заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене Законом № 3674-VI  (стаття 2 цього Закону ).

Сплата судового збору особами, які звертаються до суду, - це процесуальний обов'язок, який визначається нормами цивільного процесуального закону (ЦПК України ) та Закону № 3674-VI . При цьому процесуальна норма частини другої статті 79 ЦПК України  є бланкетною і в частині визначення розміру судового збору, порядку його сплати, повернення і звільнення від сплати відсилає до окремого закону , зокрема Закону № 3674-VI .

Об'єкти справляння судового збору, тобто процесуальні дії, за які справляється судовий збір, встановлені у статті 3 Закону № 3674-VI .

Такими об'єктами є процесуальні документи, які особа подає до суду (позовна заява, апеляційна чи касаційна скарга, заява про перегляд судового рішення тощо). Так само ця норма визначає процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється (частина друга цієї статті).

Стосовно документів, за подання яких судовий збір справляється, стаття 4 Закону № 3674-VI  установлює розміри ставок судового збору. При цьому розміри ставок судового збору так само залежать від характеристики об'єкта справляння - позовна заява,  скарга чи інша заява (в деяких випадках - у поєднанні з характеристикою суб'єкта, який звертається до суду).

Пільги щодо сплати судового збору визначені статтею 5 Закону № 3674-VI . При цьому передбачені в цій статті особи, які мають пільги щодо сплати судового збору, звільняються від його сплати під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, про що прямо зазначено в абзаці першому частини першої цієї статті.

Пункт сьомий статті 5 Закону № 3674-VI  у первісній редакції передбачав звільнення від сплати судового збору споживачів за позовами, пов'язаними з порушенням їхніх прав.

Одночасно частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Разом з тим від часу прийняття Закону № 3674-VI  до нього неодноразово вносилися зміни.

Найпомітніші зміни відбулися внаслідок прийняття Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» (далі - Закон № 484-VIII).

Цим Законом  суттєво підвищено ставки судового збору та водночас значно скорочено перелік суб'єктів, які звільняються від його сплати (відповідно викладено в новій редакції і статті 4, 5 Закону № 3674-VI ).

Так, Законом № 484-VIII  стаття 5 Закону № 3674-VI  викладена у новій редакції, відповідно до якої з переліку осіб, звільнених від сплати судового збору, такі особи як споживачі, виключені.

Зазначений перелік є вичерпним щодо сплати судового збору у всіх судових інстанціях.

Разом з тим зміни до чинної редакції частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», за якою споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, не внесено, а тому після набрання чинності Закону № 484-VIII  спостерігається збіг темпоральної (часової) та змістовної (сутнісної) колізій правових норм одного й того ж рівня.

Так, Закон № 3674-VI  є спеціальним законом  у питаннях звільнення від сплати судового збору. Стаття 5 цього Закону  передбачала безумовне звільнення від сплати судового збору споживачів, але внаслідок викладення її в новій редакції згідно із Законом № 484-VIII  споживачі на сьогодні відсутні в переліку осіб, що мають пільги щодо сплати судового збору у всіх судових інстанціях.

При цьому частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», який є спеціальним законом  саме в цій сфері захисту прав споживачів, звільняє споживачів від сплати судового збору за подання позову на захист своїх порушених прав.

З метою подолання цієї колізії слід виходити з такого.

Згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон  регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів» підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством, і встановлює певні особливості судового захисту їх прав, однією з яких є звільнення споживачів  від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.  У регулюванні сплати судового збору положення зазначеної норми права є спеціальними до положень статті 5 Закону № 3674-VI , оскільки остання загалом урегульовує питання звільнення різних суб'єктів звернення до суду від сплати судового збору за різні процесуальні дії (об'єкти сплати судового збору) в судах усіх інстанцій. У цьому Законі  не йдеться про звільнення споживачів від оплати судового збору загалом за подання до суду будь-якої інстанції  будь-якого з об'єктів справляння судового збору.

Разом з тим застосовувати частину третю статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» обов'язково слід у системному зв'язку з нормами статей 1 - 6 Закону № 3674-VI , тобто враховуючи характеристику об'єкта справляння судового збору та правило врегулювання темпоральної колізії, відповідно до якого пізніше прийнятий закон  відміняє закон , якій був прийнятий раніше.

Як уже зазначалося вище, статті 3 і 4 Закону № 3674-VI  визначають, що об'єктом справляння судового збору є процесуальний документ - позовна заява, інша заява, апеляційна, касаційна скарги, заява про перегляд судового рішення Верховним Судом України тощо. Розмір ставки судового збору так само залежить передусім від об'єкта справляння судового збору.

Аналізуючи норму частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у її системному зв'язку з положеннями статей 1-6 Закону № 3674-VI , зокрема статті 5 зазначеного Закону  в редакції Закону № 484-VIII , можна зробити висновок, що споживач, право якого порушене і який з огляду на це подає позов, відповідно до статті 22 Закону «Про захист прав споживачів», звільняється від сплати судового збору за подання саме позовної заяви до суду першої інстанції, але має обов'язок щодо сплати судового збору при вчиненні відповідних дій в інших судових інстанціях та у Верховному Суді України.

Оскільки споживач не звільняється від сплати судового збору за подання до суду інших документів як окремих об'єктів справляння судового збору, зокрема апеляційної, касаційної скарг, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України, то  у таких випадках він зобов'язаний сплатити судовий збір у розмірі ставки, визначеної відповідно до статті 4 Закону № 3674-VI .

Такий правовий висновок викладений і в постанові Верховного Суду України від 6 вересня 2017 року в справі № 359/3241/16-ц, йому відповідають судові рішення, про перегляд яких подано заяву.

Відповідно до частини першої статті 360-5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись пунктами 1, 2 частини першої статті 355, пунктом 2 частини першої статті 3603 , частиною першою статті 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви ОСОБА_6 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого 2017 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий   Н.П. Лященко Судді:                                        В.І. Гуменюк  Я.М. РоманюкЛ.І. Охрімчук  В.М. Сімоненко

 

Чтобы оставить комментарий, необходимо зарегистрироваться

Комментарии

  • Комментарии не найдены

О газете

Год основания 1993
периодичность выхода 120 номеров на год

Подписаться на газету

Купить