Для перерахування виручки за сільгосппродукцію досі діє спеціальний строк

Дуже часто спір із фіскалами — це своєрідне випробовування на життєздатність тієї лінії захисту й позиції, яку займає суб’єкт господарювання, відстоюючи свої інтереси в суді. Адже досягнення успіху в суді першої інстанції ще не означає остаточної перемоги. Хоча його висновки можуть бути від початку юридично правильними й залишитися незмінними після перегляду судового рішення вищими судовими інстанціями. Тому для платника податків цінною буде не тільки позиція вищого суду, а й окружного чи апеляційного. Ця судова справа — приклад такої «єдності» думки суддів, хоча, звичайно, цікава вона для платників не цим, а тим, що послугувало причиною для її виникнення та чим вона закінчилася.

Текст судового рішення за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/69518495.

Податковий орган уважав, що підприємство, зокрема, неправомірно включило у валові витрати відсотки за кредитом від нерезидента, адже його було використано в інших цілях, ніж зафіксовано в кредитному договорі, а також завищило суму податкового кредиту за нікчемними договорами поставки. Як наслідок, фіскали зробили висновок, що підприємство занизило податок на прибуток, ПДВ та завищило від’ємне значення об’єкта обкладення податком на прибуток. Окрім того, на думку контролерів, підприємство порушило строк перерахування інкасової виручки від реалізації сільськогосподарської продукції та продовольства, придбаних у товаровиробників агропромислового комплексу. За це повинне сплатити штраф у розмірі 50% від сум, не перерахованих у встановлені строки зазначеним товаровиробникам. Однак за всіма цими пунктами суди не підтримали позицію контролерів.

Про відсотки за кредитом. Фіскалам не сподобалось те, що підприємство частину кредитних коштів розмістило на депозиті, отримувало за це відсотки й уключило до валових витрат на сплату відсотків за кредитним договором у межах доходу, отриманого від розміщення грошей на депозиті. У той час як кредит було призначено для поповнення обігових коштів та використання в господарській діяльності.

Але суд серед іншого зазначив, що розміщення кредитних коштів на депозитному рахунку, зокрема й із підстав покриття майбутніх витрат на оплату відсотків за кредитом, не можна вважати діями, які суперечать діловій меті господарської діяльності. Дії суб’єкта господарювання, які є нетиповими для певного виду діяльності або можуть не повною мірою відповідати призначенню отриманих кредитних ресурсів, не можуть однозначно свідчити про невідповідність таких дій цілям господарської діяльності.

Про нікчемність договору. Податківці зробили висновок про нікчемність договору з огляду на відсутність основних фондів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення операцій із постачання, та ознаки фіктивності постачальників за ланцюгом постачання. Проте, на думку суду, порушення платником податку — постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення платника-покупця права на отримання податкової вигоди, тільки якщо буде встановлено факти їхніх спільних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов’язань. А таких фактів у справі не встановлено.
Про перерахування інкасової виручки. Тут податківці звинуватили підприємство в тому, що воно придбало в контрагента для подальшої реалізації на експорт сільгосппродукцію, інкасову виручку за яку повинно було перерахувати не пізніше за наступний день після дня зарахування виручки від постачальників. Одну важливу деталь при цьому вони не врахували. А саме — розрахунки за продукцію проводили в безготівковій формі.

Своєю чергою, суд наголосив, що ст. 4 Указу Президента України від 16.03.95 р. № 227/95, якою встановлено попередньо згаданий нами штраф, регулює відносини, які мають таку складову частину, як готівкові розрахунки. Бо інкасація — це порядок здачі підприємствами (організаціями) готівки банківським установам. Відповідно, положення щодо інкасованої виручки застосовують саме під час розрахунків готівкою. Оскільки розрахунки між підприємством (позивачем) та його контрагентом відбувалися в безготівковій формі, то немає підстав для застосування 50-відсоткового штрафу, установленого ст. 4 зазначеного Указу.

Тож будьте пильними, адже згаданою нормою Указу встановлено строк, протягом якого підприємства торгівлі зобов’язані перерахувати вартість одержаної сільськогосподарської продукції товаровиробникам агропромислового комплексу України. А його порушення в разі розрахунку в готівковій формі тягне за собою серйозний штраф, що нам і демонструє це судове рішення.

Про сучасні тенденції в застосуванні спірних норм податкового законодавства у сфері адміністрування податків, ПДВ, податку на прибуток, податку на доходи фізосіб читайте в спецвипуску газети «Все про бухгалтерський облік» № 108 за 2017 рік. Зокрема:

☕ Акт податкової перевірки оскаржити неможливо. І не потрібно
☕ Чи є вина елементом податкового правопорушення
☕ Право за договором оренди землі: момент виникнення
☕ Розрахунок коригування надійшов несвоєчасно: чи оштрафують покупця
☕ Податкова накладна старше за 365 днів: податковий кредит є!
☕ Відмова в реєстрації ПН після блокування: тенденції оскарження в суді втішають
☕ Директор без зарплати = штраф від Держпраці
☕ Членські внески неприбутківцю: чи коригувати фінрезультат
☕ Чи можна включати капремонт до витрат періоду
☕ Бути чи не бути унітарному підприємству неприбутківцем

Переконані, зібрані в цьому спецвипуску висновки й позиції різних судових інстанцій допоможуть вам відстояти власну позицію в спорі з податковими органами або втримають від здійснення хибних кроків.

Юрій ІЛЬНИЦЬКИЙ,
юрист газети «Все про бухгалтерський облік»

Увійдіть, щоб додати коментар

Коментарі

  • Коментарі не знайдені

Про газету

Рік заснування 1993
Перiодичнiсть виходу 120 номерiв на рiк

Передплатити газету

Придбати