Допомога по частковому безробіттю на період карантину: оновлені правила гри

Стаття з газети "Все про бухгалтерський облік" № 23 за 2021 р.

Ще наприкінці березня минулого року законодавці внесли зміни до Закону про зайнятість, запровадивши "карантинну" допомогу від бюджету[1], яка мала втримати на плаву як працівників, які у зв'язку з карантином тимчасово не мали змоги працювати, так і роботодавців, які не хотіли вдаватися до звільнень та втрачати цінні кадри. Але нововведення приймали поспіхом, багато чого не врахували, тож правила кілька разів довелося змінювати по ходу гри. І от — нові зміни: Верховна Рада прийняла Закон № 1212 (набув чинності 04.03.21 р.).

Як сьогодні працює механізм отримання "карантинної" допомоги і що саме змінилося, розкажемо далі.

Кому та за яких обставин надають допомогу

Якщо раніше ст. 471 Закону про зайнятість стосувалася допомоги на період карантину, встановленого через COVID­19, то з набранням чинності Законом № 1212 ця норма поширюватиметься на випадки встановлення карантину або надзвичайної ситуації для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб. Тобто діюст. 471 Закону про зайнятість розширили на випадок встановлення подібних обмежень у майбутньому.

Допомогу надають у разі втрати працівниками частини зарплати або доходу внаслідок зупинення (скорочення) діяльності через проведення "карантинних" заходів.

До речі, отримувачі пенсії теж мають право на допомогу — відповідні зміни набули чинності 20 грудня 2020 року.[2]

Для одержання "карантинної" допомоги документи слід подати до центру зайнятості.

Допомогу на період карантину надають роботодавцям, у тому числі застрахованим фіз­особам­підприємцям, із числа суб'єктів малого та середнього підприємництва.

Це підприємства (підприємці), в яких (ст. 55 ГКУ):

  • балансова вартість активів менша за 20 млн євро;
  • чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) менший за 50 мільйонів євро;
  • середня кількість працівників менша за 250 осіб.

Право на допомогу виникає у разі сплати роботодавцем або ФОПом єдиного внеску протягом 6 місяців, що передують даті зупинення діяльності. Строк, на який надають допомогу: період зупинення (скорочення) діяльності, а також 30 календарних днів після завершення карантину (у межах строку зупинення (скорочення) діяльності). У новій редакції цієї статті текст буде іншим — не більше строку, визначеного порядком надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, затвердженого КМУ. Для допомоги на період ковідного карантину цей строк дорівнює 30 календарним дням (п. 5 Порядку № 306).

Які документи слід подати для отримання допомоги

Перелік документів, необхідних для отримання допомоги, наведено у ч. 2 ст. 471 Закону про зайнятість. Отже, до центру зайнятості подаємо:

1) заяву у довільній формі;

2) копію наказу із зазначенням дати початку зупинення (скорочення) діяльності;

3) відомості про працівників та/або ФОП, у яких виникло право на допомогу;

4) довідку про сплату єдиного внеску за останні 6 місяців.

Що мається на увазі під зупиненням (скороченням) діяльності

Якщо виходити з норм КЗпП, варіантів не багато: це може бути або переведення у режим неповного часу (неповного дня або неповного тижня), або простій. Утім з п. 3 Порядку № 306 випливає, що право на "карантинну" допомогу мають і ті, хто пішов у відпустку за власний рахунок відповідно до п. 31 ч. 1 ст. 25 та ст. 26 Закону про відпустки. І якщо сумнівів у втраті заробітку такими працівниками немає, то вимушеність зупинення діяльності під питанням. Тож доведеться відділяти мух від котлет: так, працівники, які перебувають у відпустках без збереження зарплати, мають право на допомогу, але тільки за умови, що роботодавець, своєю чергою, прийняв рішення про зупинку діяльності підприємства (іншими словами, оголосив простій).

На початку запровадження карантину ще жевріли ідеї про особливе "карантинне" зупинення діяльності, яке не буде вважатися простоєм. Але вони не витримали критики та залізобетонного визначення поняття "простій", наведеного у ст.34 КЗпП: простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Тож інших варіантів, крім простою, для оформлення повного зупинення діяльності КЗпП нам не пропонує. А якщо вже встановлено простій, у якому немає вини працівника, то працедаведь має оплачувати його у розмірі не нижче двох третин тарифної ставки (окладу), як того вимагає ст. 113 КЗпП. І тільки якщо співробітники за вдалим для власника бізнесу співпадінням саме в цей час оформили відпустку за власний рахунок, обов'язку оплачувати їм простій у роботодавця немає. Тоді пазли складаються: такі працівники можуть отримувати за час відпустки за власний рахунок "карантинну" допомогу по частковому безробіттю.

Додатковий розбір цієї норми можна знайти у газеті "Все про бухгалтерський облік" № 70 за 2020 рік на стор. 13.

Строк звернення за допомогою

За допомогою можна звернутися протягом 90 календарних днів із дня зупинення (скорочення) виробництва, але не пізніше строку, визначеного порядком надання допомоги, затвердженим КМУ. Остання умова з'явиться у ст.  471 Закону про зайнятість із набуттям чинності Законом № 1212.

Розмір "карантинної" допомоги

Розмір допомоги тепер визначатиметься суто порядком, затвердженим КМУ (у випадку ковідного карантину — Порядком № 306). Зі ст. 471 Закону про зайнятість цю норму прибрали.

Допомогу встановлюють за кожну годину, на яку працівникові або ФОПу було скорочено передбачену законодавством тривалість робочого часу.

Суму допомоги визначають:

  • із розрахунку 2/3 тарифної ставки (окладу), встановленої працівникові відповідного розряду;
  • із розрахунку 2/3 бази нарахування єдиного внеску фізособи­підприємця.

Розмір допомоги не може перевищувати розміру мінзарплати, встановленої законом.

Приклад. Працівнику у зв'язку з карантином встановили неповний робочий час (неповний день) тривалістю 5 годин на день. Посадовий оклад — 9000 грн. Норма часу в лютому 2021 р. за 8­годинної п'ятиденки — 160 годин. Припустімо, весь лютий працівник трудився за скороченим часом та відпрацював 100 години. Не відпрацьовано — 60 годин.

За кожну невідпрацьовану годину працівник має отримати 2/3 окладу. Рахуємо суму допомоги:

9000 грн : 160 год х 2/3 х 60 год = 2250 грн.

Загалом, якщо підприємство­роботодавець подасть документи на допомогу і все складеться так як треба, за лютий працівнику буде нараховано:

  • зарплата — 5625 грн (9000 грн : 160 год х 100 год);
  • "карантинна" допомога — 2250 грн.

Сума допомоги вкладається в межі сьогоднішньої мінімалки (6000 грн). Тож саме пораховану суму і мають виплатити роботодавцю.

Оподаткування допомоги

Ще один дарунок від законодавців: якщо із зарплати слід вирахувати утримання, то "карантинну" допомогу працівник отримає на руки "чистими", без відрахування податків. Відповідних норм у ПКУ аж дві: загальна (пп. 165.1.1 ПКУ) та спеціальна (п. 13 підрозділу І р. ХХ ПКУ).

Умови, за яких кошти мають бути повернені Фонду

Повернути кошти доведеться, якщо роботодавець порушив гарантії зайнятості осіб, яким виплачувалася "карантинна" допомога по частковому безробіттю.

До таких порушень закон відносить розірвання трудового договору протягом 6 місяців (якщо допомога виплачувалася менше ніж 180 календарних днів — протягом періоду, що дорівнює періоду виплати допомоги) з дня закінчення виплати допомоги з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 (крім повної ліквідації або припинення діяльності роботодавця), п. 1 ст. 36, ч. 3 ст. 38 КЗпП. 

Нагадаємо, про що йдеться у згаданих статтях:

  • звільнення за ініціативою роботодавця через зміни в організації виробництва і праці, зокрема, реорганізації підприємства, скорочення чисельності або штату працівників;
  • звільнення за угодою сторін;
  • звільнення працівника за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

А от "звичайне" звільнення за власним бажанням (ч. 1 ст. 38 КЗпП) обов'язку повертати допомогу не тягне.

Якщо трудові відносини припинилися з однієї з перелічених причин, кошти повертаються в повному обсязі до Фонду соцстрахування від безробіття. При цьому утримати їх із працівника, якщо вони вже були йому виплачені, не можна: ст. 127 КЗпП обмежує роботодавця у такому праві. Тому доведеться підприємству повертати свої, кровні.

Тож краще поберегти кадри та не допускати звільнення за наведених підстав, принаймні півроку після закінчення всіх виплат.

Олена Брусницина,
консультант газети "Все про бухгалтерський облік"

Список використаних нормативно-правових актів:

  1. КЗпП — Кодекс законів про працю України.
  2. ПКУ — Податковий кодекс України.
  3. ГКУ — Господарський кодекс України.
  4. Закон № 1212 — Закон України "Про внесення змін до статті 471 Закону України "Про зайнятість населення" щодо надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину та/або надзвичайної ситуації, встановлених Кабінетом Міністрів України" від 04.02.21 р. № 1212-IX.
  5. Закон про зайнятість — Закон України "Про зайнятість населення" від 05.07.12 р. № 5067-VI.
  6. Закон про відпустки — Закон України "Про відпустки" від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.
  7. Порядок № 306 — Порядок надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допо­моги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затверджений постановою КМУ від 22.04.2020 р. № 306.

[1] Ми писали про це в газеті "Все про бухгалтерський облік" № 33 за 2020 рік на стор. 15.

[2] Детальніше про це — у газеті "Все про бухгалтерський облік" № 120 за 2021 р., стор. 22.

Ми писали про це в газеті "Все про бухгалтерський облік" № 33 за 2020 рік на стор. 15.
Детальніше про це — у газеті "Все про бухгалтерський облік" № 120 за 2021 р., стор. 22.
Увійдіть, щоб додати коментар

Коментарі

  • Коментарі не знайдені

Про газету

Рік заснування 1993
Перiодичнiсть виходу 120 номерiв на рiк

Передплатити газету

Придбати