Як приватному підприємству «оселитися» в приміщенні засновника-підприємця
Ми — приватне підприємство, яке виробляє і торгує  косметичною продукцією. Директор (він же засновник — один, згідно зі статутом, також він ФОП 2 групи на єдиному податку) має право власності на нежитлове приміщення  як фізична особа. Чи має право його приватне підприємство (офіс-бухгалтерія, склад, відділ збуту) перебувати, тобто мати юридичну адресу, у цьому нежитловому приміщенні? Як правильно це все оформити і особливо цікавлять податкові наслідки як для приватного підприємства, так і для ФОП?

За описаних у запитанні обставин відділи приватного підприємства можуть фізично розміщуватися в нежитловому приміщенні, яке на правах власності належить директору цього підприємства (який є ще й фізособою-єдинником 2 групи) за умови документального оформлення відносин із користування.

На практиці у подібних ситуаціях сторони використовують договір позички (безоплатного користування).

Єдинник 2 групи має право надати власне приміщення в безоплатне використання (за договором позички) іншому суб’єкту господарювання. Це правомірно та не порушуватиме умови перебування у 2 групі позичкодавця.

Відповідно до ст. 827 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати другій стороні (користувачу) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

До договору позички застосовують положення глави 58 ЦКУ, якою регулюються відносини найму (оренди) майна.

Згідно з пп. 14.1.203 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) продаж результатів робіт (послуг) — це будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об’єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

З метою оподаткування для платника податку — користувача позичкою операція з отримання майна у безоплатне користування розглядається як безоплатне отримання послуг.

У запитанні не зазначено, на якій системі оподаткування перебуває приватне підприємство, тому у відповіді виходитимемо з того, що воно є платником податку на прибуток на загальних підставах.

У такому разі у приватного підприємства (користувача) в бухобліку відображатиметься дохід від безоплатно отриманих послуг за справедливою (ринковою) вартістю, тобто орендною платою подібного майна (п. 5, 21 П(С)БО 15 «Дохід»): Дт 92, 93 Кт 719.

Цей самий дохід братиме участь в обкладенні податком на прибуток (пп. 134.1.1 ПКУ).

Що стосується позичкодавця, то якщо за договором він виступатиме у статусі звичайної фізособи або фізособи — єдинника 2 групи, об’єкта оподаткування, вважаємо, не буде.

 Водночас у власника нежитлового приміщення (тобто у фізособи) може виникнути необхідність сплати податку на нерухомість.

Платниками податку на нерухомість є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та нежитлової нерухомості (пп. 266.1.1 ПКУ). Тобто у пп. 266.1.1 ПКУ про фізосіб-підприємців не йдеться.

Справа в тому, що ЦКУ визначено, що суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, в тому числі і нерухомого майна комерційного призначення, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Оскільки ст. 266 ПКУ не визначений такий платник, як фізособа-підприємець, то такий платник — власник об’єктів житлової та нежитлової нерухомості сплачує податок на нерухомість за нормами, передбаченими для фізосіб. Підтверджує це і роз’яснення ДПС у категорії 101.06 ЗІР.

Дійсно, для деяких категорій власників та об’єктів нерухомості ПКУ встановлено пільги зі сплати податку на нерухомість.

Зокрема, податок на нерухомість не сплачується за (пп. 266.2.2 ПКУ):

— об'єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб'єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність у тимчасових спорудах для здійснення підприємницької діяльності та/або в малих архітектурних формах та на ринках (пп. «е»);

будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B—F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (пп. «є»);

— будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (пп. «ж»).

Щодо застосування пп. «є» пп. 266.2.2 ПКУ до будівель промисловості відносяться об’єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», який, своєю чергою, включає підкласи: 

— 1251.1 — «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»;

— 1251.2 — «Будівлі підприємств чорної металургії»;

— 1251.3 — «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»;

— 1251.4 — «Будівлі підприємств легкої промисловості»;

— 1251.5 — «Будівлі підприємств харчової промисловості»;

— 1251.6 — «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»;

— 1251.7 — «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»;

— 1251.8 — «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості»;

— 1251.9 — «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».

У законодавстві немає визначення «промислове підприємство».

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва — це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і  який класифікують у секціях В «Добувна промисловість та розроблення кар’єрів», С «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», Е «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».

Підприємство — це самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому ГКУ та іншими законами (ст. 62 ГКУ). Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Зазначені положення дають ВСУ підстави висновити, що застосування пп. «є» пп. 266.2.2 ст. 266 ПКУ можливе у разі дотримання двох обов’язкових умов — наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

Таким чином, оскільки об’єкти нерухомості, які на праві власності належать фізособі, який має статус фізособи-підприємця, це не підпадає під дію пп. «є» пп. 266.2.2 ПКУ.

Отже, на нашу думку, звільненням від податку на нерухомість підприємець скористатися не може. Відповідно, за наведених у запитанні обставин, фізособа-позичкодавець — власник нерухомості зобов’язана сплачувати податок на нерухомість.

Водночас, аби мати з цього питання офіційну позицію контролюючого органу, на підставі якої Ви зможете прийняти зважене рішення, радимо отримати ІПК у порядку, передбаченому ст.52 ПКУ.

Відповідь редакції передплатнику газети «Все про бухгалтерський облік».У відповіді враховано норми законодавства станом на дату публікації.

Увійдіть, щоб додати коментар

Коментарі

  • Коментарі не знайдені

Про газету

Рік заснування 1993
Перiодичнiсть виходу 120 номерiв на рiк

Передплатити газету

Придбати