Перехід з єдиного податку на загальну систему: як зміниться облік
Підприємство знаходиться на єдиному податку (3 група, 5%). З 01.06.19 р. ми плануємо перейти на загальну систему оподаткування з ПДВ. На сьогодні у нас є контрагенти, за якими обліковується попередня оплата в розмірі 70%, але роботи ще не виконані, тобто акти виконання робіт будуть виконані на 100%, коли підприємство перейде на загальну систему оподаткування. Яку суму потрібно включити до доходу для розрахунку податку на прибуток — 30% або всі 100%? Також підкажіть, яким чином обкладати операції ПДВ, на яку суму виникатимуть податкові зобов’язання в такому випадку? 
Також у нас обліковуються основні засоби (автомобілі, обладнання), на які нараховується амортизація. Які особливості обліку щодо цьому питання в результаті переходу на загальну систему?

Щодо податку на прибуток

Відповідно до пп. 134.1.1 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) об’єктом обкладення податком на прибуток є бухфінрезультат, скоригований на передбачені в р. ІІІ ПКУ різниці.

Згідно з пп. 140.5.12 ПКУ платники податку на прибуток мають збільшити бухфінрезультат на суму доходу, отриманого як оплата за товари (роботи, послуги), відвантажені (надані) під час перебування на спрощеній системі оподаткування.

При цьому різниці, передбачені р. ІІІ ПКУ, зобов’язані застосовувати лише підприємства-високодохідники — у яких річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухобліку, за останній річний звітний період перевищує 20 млн грн (пп. 134.1.1 ПКУ). Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Ті підприємства, річний дохід яких не перевищує 20 млн грн (їх іменують «малодохідними»), можуть застосовувати передбачені р. ІІІ ПКУ різниці винятково за власним бажанням.

Тим не менш, якщо хоча б в одному з наступних років обсяг доходу перевищить встановлений законом «поріг дохідності» (20 млн грн), платник податку на прибуток зобов’язаний буде застосовувати передбачені р. ІІІ ПКУ різниці.

Позаяк об’єкт оподаткування платники податку на прибуток визначають за правилами бухобліку, для визначення доходу потрібно керуватися нормами П(С)БО 15 «Дохід».

Відповідно до п. 5 та п. 10 П(С)БО 15 дохід (виручка) від реалізації, пов’язаний з наданням послуг, визнається виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції.

Результат операції з надання послуг може бути достовірно оцінений за наявності всіх нижченаведених умов:

— можливості достовірної оцінки доходу;

— імовірності надходження економічних вигід від надання послуг;

— можливості достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу;

— можливості достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для їх завершення.

На практиці останні два критерії (щодо можливості достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг та витрат, здійснених для надання цих послуг та необхідних для їх завершення) вважаються виконаними на дату підписання сторонами (виконавцем і замовником) акта наданих послуг.

При цьому суми попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг) чи авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг) доходами не визнають (п. 6.3,

п. 6.4 П(С)БО 15).

Однак оскільки у випадку, що розглядається, сума попередньої оплати ще не наданих послуг отримана Вашим підприємством у період перебування на спрощеній системі оподаткування і ця попередня оплата вже включена до обкладеного єдиним податком доходу (на підставі пп. 2 п. 292.1 ПКУ), на дату підписання сторонами акта надання послуг та отримання від замовника решти вартості послуг (30%), до оподатковуваного доходу підприємства-виконавця з метою визначення об’єкта обкладення податком на прибуток потрібно включати 30% вартості послуг.

При цьому, оскільки із запитання зрозуміло, що у Вашому випадку послуги, частково оплачені замовником, коли виконавець перебував на єдиному податку, будуть надані цим виконавцем вже перебуваючи на загальній системі оподаткування, збільшувальне коригування відповідно до пп. 140.5.12 ПКУ для цієї ситуації не застосовне взагалі.

Тому неважливо, застосовуватиме Ваше підприємство передбачені р. ІІІ ПКУ різниці чи ні щодо озвучених «перехідних» операцій з надання послуг, до складу обкладеного податком на прибуток доходу потрапить лише 30% вартості оплачених замовником послуг.

Щодо ПДВ

Здебільшого під час переходу з єдиного податку групи 3 за ставкою 5% на загальну систему оподаткування суб’єкт господарювання змушений зареєструватися платником ПДВ із підстав, передбачених п. 181.1 ПКУ, — досягнення суми проведених операцій із постачання товарів/послуг, що підлягають обкладенню ПДВ, протягом останніх 12 календарних місяців, 1 млн грн (без урахування ПДВ). У такому разі подати Реєстраційну заяву платника ПДВ (форма № 1-ПДВ, затверджена в додатку 1 до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України від 14.11.14 р. № 1130, далі — Положення № 1130) до податкового органу потрібно не пізніше 10 числа першого календарного місяця, у якому здійснено перехід (п. 183.4 ПКУ).

У випадку добровільної реєстрації платником ПДВ зазначену реєстраційну заяву подають не пізніше ніж за 20 к.дн. до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками ПДВ (п. 183.3 ПКУ). У заяві вказується бажаний (запланований) день реєстрації як платника ПДВ, що відповідає даті початку податкового періоду (календарний місяць), з якого такі особи вважатимуться платниками ПДВ.

Якщо особа, яка переходить зі спрощеної системи оподаткування, подала реєстраційну заяву без зазначення бажаного дня реєстрації й останній день строку в 3 робочих дні від дня отримання реєстраційної заяви передує даті переходу такої особи на загальну систему оподаткування, датою реєстрації такої особи платником ПДВ визначається перший день переходу цієї особи на загальну систему оподаткування.

А якщо бажаний день зазначено, то дата реєстрації такої особи відповідатиме бажаному дню реєстрації, зазначеному в реєстраційній заяві. Проте в будь-якому разі реєстрація платником ПДВ здійснюється не раніше дати зміни системи оподаткування (п. п. 3.6, 3.7 Положення № 1130).

За відсутності підстав для відмови в реєстрації особи як платника ПДВ контролюючий орган згідно з п. 3.11 Положення № 1130 зобов’язаний упродовж 3 робочих днів після надходження реєстраційної заяви внести до Реєстру платників ПДВ запис про реєстрацію такої особи як платника ПДВ.

Звітним періодом для платників ПДВ на загальній системі оподаткування встановлено календарний місяць (п. 202.1, п. 202.2 ПКУ).

Датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше (п. 187.1 ПКУ):

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку — дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої — дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата підписаного сторонами акта наданих послуг.

При цьому відповідно до п. 188.1 ПКУ базою обкладення ПДВ є договірна вартість послуг.

Ураховуючи зазначене, у випадку, що розглядається, після переходу на загальну систему та реєстрацію платником ПДВ підприємству потрібно нараховувати ПДВ-зобов’язання на 30% вартості наданих послуг незалежно від того, яка подія буде першою: підписання акта наданих послуг чи отримання решти (30%) передоплати.

Щодо податково-прибуткового обліку основних засобів

Як ми вже зазначали, об’єктом обкладення податком на прибуток є бухфінрезультат, скоригований на передбачені в р. ІІІ ПКУ різниці.

Статтею 138 ПКУ передбачено різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів.

Так, фінансовий результат до оподаткування збільшується (п. 138.1 ПКУ):

— на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

— на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

— на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта;

— на суму залишкової вартості окремого об’єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта;

— на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Поряд із цим фінансовий результат до оподаткування зменшується (п. 138.2 ПКУ):

— на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;

— на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта;

— на суму дооцінки основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

— на суму вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

— на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об’єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об’єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Однак наголошуємо: якщо у випадку переходу на загальну систему Ваше підприємство виявиться низькодохідним, Ви можете обрати варіант незастосування податкових різниць і в такому разі всі маніпуляції з основними засобами відображатимуться в податково-прибутковому обліку за бухобліковими правилами.

Рішення про незастосування різниць фіксують у відповідному полі Декларації з податку на прибуток «Рішення про незастосування різниць» позначкою «+» із зазначенням номера і дати такого рішення.

Причому рішення про незастосування різниць з р. ІІІ ПКУ ухвалюють один раз — у першому році, коли дохід не перевищує 20 млн грн, і після такого рішення не застосовують різниці, аж допоки дохід не перевищить 20 млн грн.

Обліку основних засобів присвячено окреме П(С)БО 7 «Основні засоби» та Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Мінфіну України від 30.09.03 р. № 561.

Відповідь редакції передплатнику газети «Все про бухгалтерський облік».У відповіді враховано норми законодавства станом на дату публікації.

Увійдіть, щоб додати коментар

Коментарі

  • Коментарі не знайдені
response events!

Про газету

Рік заснування 1993
Перiодичнiсть виходу 120 номерiв на рiк

Передплатити газету

Придбати