Реєстрація платником екологічного податку
20.08.2019 | 08:24
Наше підприємство має стаціонарні джерела викидів у різних населених пунктах та звітує з екологічного податку до різних контролюючих органів. За розрахунками щодо викидам двоокису вуглецю за кожним населеним пунктом перевищення 500 тонн немає, але сумарно по підприємству перевищення є. Згідно із законодавством ми повинні сплачувати за перевищення податок та зареєструватись як платник за місцезнаходженням стаціонарного джерела. Як визначити, до якого контролюючого органу ми повинні сплатити податок та подати заяву?

Відповідно до п. 240.1 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарської (підприємницької) діяльності, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, хто виконує агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

Водночас п. 240.7 ПКУ встановлено, що не є платниками податку за викиди двоокису вуглецю суб’єкти, зазначені у п. 240.1 ПКУ, які здійснюють такі викиди в обсязі не більше 500 тонн за рік.

Якщо річний обсяг викидів двоокису вуглецю перевищує 500 тонн за рік, суб’єкти зобов’язані зареєструватися платниками податку у податковому (звітному) періоді, в якому відбулося таке перевищення. Такі платники зобов’язані скласти та подати податкову звітність, нарахувати та сплатити податок за податковий (звітний) період, у якому відбулося таке перевищення, як передбачено ПКУ.

Об’єктом та базою обкладення екологічним податком, зокрема, є обсяги та види забруднюючих речовин, які викидають в атмосферне повітря стаціонарні джерела (п. 242.1 ПКУ).

Разом із тим, база обкладення екологічним податком за викиди двоокису вуглецю за результатами податкового (звітного) року зменшується на обсяг таких викидів у розмірі 500 тонн за рік (п. 242.4 ПКУ).

Форму Податкової декларації екологічного податку (далі — Декларація) затверджено наказом Мінфіну України від 17.08.15 р. № 715. Невід’ємною частиною Декларації є додатки (розрахунки). Зокрема, розрахунок за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення здійснюється у додатку 1 до Декларації (далі — Додаток).

З метою встановлення суб’єктом господарювання факту перевищення, визначеного п. 240.7 ПКУ граничного обсягу викидів двоокису вуглецю, такому суб’єкту необхідно вжити заходів щодо інвентаризації обсягу таких викидів у порядку, встановленому законодавством.

Загальні принципи інвентаризації врегульовано Інструкцією про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10.02.95 р. № 7, зареєстрованим у Мін’юсті України 15.03.95 р. за № 61/597. Зокрема, Інструкцією встановлено, що інвентаризація викидів забруднюючих речовин, не визначених за безпосередніми інструментальними вимірами, наприклад, двоокису вуглецю, виконується за матеріалами технологічного регламенту або розрахунковим методом.

Порядок інвентаризації викидів забруднюючих речовин енергетичними установками, у тому числі двоокису вуглецю, у разі використання різних видів палив розрахунковим методом, визначено Галузевим Керівним Документом «ГКД 34.02.305-2002 Викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря від енергетичних установок. Методика визначення», затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Міністерства екології та природних ресурсів України від 14.06.02 р. № 359.

Відповідно до п. 250.10 ПКУ, якщо:

— платник податку має кілька стаціонарних джерел забруднення або спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об’єктів в межах кількох населених пунктів (сіл, селищ або міст) або за їх межами (коди згідно з Класифікатором об’єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ) різні), то такий платник податку зобов’язаний подати до відповідного контролюючого органу за місцем розташування стаціонарного джерела забруднення або спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об’єктів податкову декларацію щодо кожного стаціонарного джерела забруднення або спеціально відведеного для розміщення відходів місця чи об’єкта окремо (пп. 250.10.1 ПКУ);

— платник податку має кілька стаціонарних джерел забруднення або спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об’єктів в межах одного населеного пункту (села, селища або міста) або за його межами (код згідно з Класифікатором об’єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ) один і той самий), то такий платник податку може подавати до відповідного контролюючого органу одну податкову декларацію за такі джерела забруднення (пп. 250.10.2 ПКУ);

— платник податку перебуває на податковому обліку в місті з районним поділом, то такий платник може подавати одну податкову декларацію за викиди, скиди усіма своїми джерелами забруднення та/або розміщення відходів, якщо ці джерела та/або спеціально відведені місця для розміщення відходів розташовані на території такого міста (зазначається код згідно з Класифікатором об’єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ), за місцем перебування платника податку на податковому обліку (міської ради) (пп. 250.10.3 ПКУ).

Якщо місце подання податкових декларацій не збігається з місцем перебування на податковому обліку підприємства, установи, організації, громадянина — суб’єкта підприємницької діяльності, яким в установленому порядку видано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, спеціальне водокористування та розміщення відходів, копії відповідних податкових декларацій подають протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) періоду до контролюючого органу, в якому таке підприємство, установа, організація або громадянин — суб’єкт підприємницької діяльності перебуває на обліку (п. 250.8 ПКУ).

Таким чином, суб’єкту господарювання, який має декілька стаціонарних джерел забруднення в межах одного та/або декількох населених пунктів або за їх межами (коди органу місцевого самоврядування за КОАТУУ різні/однакові) та здійснює викиди забруднюючих речовин, у тому числі й двоокису вуглецю, необхідно подати до контролюючого(их) органу(ів) за місцезнаходженням стаціонарних джерел забруднення заяву(и) про звітний (податковий) період, у якому очікується перевищення граничної величини викидів двоокису вуглецю у розмірі 500 тонн на рік всіма стаціонарними джерелами забруднення. До заяви додають розрахунки з матеріалами оцінки інвентаризації обсягів викидів двоокису вуглецю за всіма стаціонарними джерелами забруднення.

Платники екологічного податку декларують податкові зобов’язання за викиди двоокису за обсяги таких викидів, що перевищують граничний обсяг, починаючи із звітного (податкового) періоду, в якому досягнуто граничний обсяг таких викидів у окремому Додатку та подають до контролюючого(их) органу(ів) за місцезнаходженням стаціонарних джерел забруднення.

Відповідь редакції передплатнику газети «Все про бухгалтерський облік».У відповіді враховано норми законодавства станом на дату публікації.

Увійдіть, щоб додати коментар

Коментарі

  • Коментарі не знайдені

Про газету

Рік заснування 1993
Перiодичнiсть виходу 120 номерiв на рiк

Передплатити газету

Придбати