Торгова марка для «своїх» — через ліцензійний договір
Чи можна укласти ліцензійний договір (передача права на використання торгової марки) між ТОВ і приватним підприємцем, який є засновником і директором цього ТОВ? Чи не вважатимуть пов'язаними особами ТОВ і ПП у такій ситуації?

Відповідь: Торгова марка (знак для товарів і послуг) — це позначення, за допомогою якого розрізняють товари, послуги одних осіб від товарів (послуг) інших осіб (ст. 492 Цивільного кодексу України, далі — ЦКУ). Її реєструють для певних класів (товарів і послуг) згідно з Міжнародною класифікацією товарів і послуг (ст. 7 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.93 р. 

№ 3689-XII, далі — Закон № 3689).

Виключне право дозволяти її використання іншим особам належить власнику торгової марки. Його майнові права як власника підтверджує Свідоцтво на знак для товарів і послуг, що є охоронним документом на торгову марку, або міжнародна реєстрація чи визнання торгової марки добре відомої (це здійснює Апеляційна палата Держслужби інтелектуальної власності України) — ст. 495 ЦКУ. А підставою для такого використання іншими юридичними особами та/або підприємцями може бути тільки договір, зокрема ліцензійний (ст. 1107 ЦКУ).

При цьому немає значення, що підприємець виступає засновником підприємства, яке буде ліцензіаром або ліцензіатом за договором (у листі ви не зазначили, хто власник торгової марки). Оскільки в контексті використання торгової марки йдеться про два окремих суб'єкти госпдіяльності. Тому в одного з них повинна бути правова підстава для використання об'єкта права інтелектуальної власності, який де-юре належить іншому суб'єкту госпдіяльності. 

У такому договорі необхідно передбачити низку істотних умов, про які говорить ч. 3 ст. 1109 ЦКУ. Ідеться про вид ліцензії, сферу використання (конкретні права, передані за договором, і способи використання торгової марки, територія та строк використання), розмір і порядок виплати винагороди за використання торгової марки, а також про інші умови, які сторони вважають за необхідне включити в договір. Докладніше про юридичні аспекти ліцензійного договору ми розповіли в № 73 газети «Все про бухгалтерський облік» за 2015 рік, стор. 10.

Окрім того, у цій ситуації доцільно, аби ліцензійний договір від імені підприємства підписувала інша уповноважена (за дорученням) директором особа. Тому що згідно із ч. 3 ст. 238 ЦКУ представник не може здійснювати правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є.   

Що стосується критеріїв пов'язаності, то з огляду на пп. 14.1.159 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) фізособу та юрособу вважають пов'язаними, якщо, зокрема, фізособа прямо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами юрособи в розмірі 20% і більше.

Однак, незважаючи на такий склад сторін договору, до нього застосовують загальні вимоги законодавства, яке регулює порядок здійснення розрахунків. Окрім того, ПКУ не містить особливих умов оподаткування платежів, здійснюваних між пов'язаними особами — резидентами в межах ліцензійного договору.

 

 

 

Увійдіть, щоб додати коментар

Коментарі

  • Коментарі не знайдені

Про газету

Рік заснування 1993
Перiодичнiсть виходу 120 номерiв на рiк

Передплатити газету

Придбати