Незабаром в Україні запрацює Кодекс із процедур банкрутства

30.11.2018
160
Незабаром в Україні запрацює Кодекс із процедур банкрутства

Руслан СИДОРОВИЧ

народний депутат України

(Iнтерв’ю із народним депутатом України, головою підкомітету з питань виконання рішень Європейського суду з прав людини Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя СИДОРОВИЧЕМ Русланом Михайловичем про найважливіші постулати нещодавно прийнятого Кодексу України з процедур банкрутства)

Які нові механізми захисту прав кредиторів передбачає Кодекс?

Необхідність реформування правовідносин у сфері банкрутства була не меншою, ніж у інших сферах правовідносин, тому прийняття Кодексу з процедур банкрутства є знаковим для вказаної галузі.

Ухваленим Кодексом ліквідовано мінімальну суму безспірної заборгованості, що необхідна для відкриття провадження справи про банкрутство, а також скасовано необхідність очікувати тримісячного перебування виконавчого документа у виконавчій службі. Вказане є позитивним, оскільки сьогодні у чинній редакції профільного Закону передбачена мінімальна сума, що в реальних умовах залишала окремих кредиторів між небом і землею. Тобто в разі, коли судове рішення не виконувалося за відсутністю або недостатністю активів у боржника, кредитор опинявся перед неможливістю задовольнити свої вимоги в порядку виконання судового рішення і так само був позбавлений можливості ініціювати справу про банкрутство.

Аналогічним поліпшенням є новела про ліквідацію необхідності тримісячного перебування на виконанні виконавчого документа, адже вказаний строк зазвичай використовувався боржниками для виведення активів з підприємства. Фактично ухвалена правова конструкція Кодексу презюмує, що коли особа є плато­спроможною, то вона в стані обслуговувати свої боргові зобов'язання. У протилежному випадку, коли вона є неплатоспроможною, то саме процедури, передбачені Кодексом, спрямовані на відновлення платоспроможності або визнання її банкрутом.

«...ліквідовано мінімальну суму безспірної заборгованості, що необхідна для відкриття провадження справи про банкрутство...»

Принципово є зміненим підхід до визнання осіб кредиторами у справі про банкрут­ство. Кодекс не передбачає жодних присічних строків, протягом яких кредитор має право подати заяву з кредиторськими вимогами. Однак з метою запобігання затягуванню розгляду справ передбачено, що комітет кредиторів формується відповідно до результату розгляду кредиторських заяв, які подані впродовж 30 днів з моменту виходу оголошення про початок перебігу строку подання кредиторських вимог. Ця норма встановлена як в інтересах кредитора, так і в інтересах боржника, оскільки сприятиме швидшому розгляду справ, у зв'язку з тим, що затягування завжди зменшує розмір кредиторських вимог, які в кінцевому результаті погашаються, а також зменшує ймовірність відновлення платоспроможності боржника.

Також новелою є право комітету кредиторів відкликати арбітражного керуючого, не вказуючи мотивів цього. Позитив такої норми полягає в тому, що результативність, а отже, і погашення заявлених вимог є неможливими у разі наявності конфлікту між арбітражним керуючим та комітетом кредиторів.

Важливо звернути увагу на порядок застосування положень Кодексу в часі. Кодексом передбачено, що відповідні процесуальні дії здійснюються за правилами, що чинні на момент здійснення таких дій. Наприклад, якщо вже розпочата стадія санації, то вона має бути завершена за тими правилами, що визначає ще чинний Закон. Але продаж майна боржника з моменту набуття чинності Кодексом та затвердженням Кабінетом Міністрів України відповідного порядку здійснюватиметься за правилами Кодексу. За винятком, коли майно вже передано на реалізацію на момент набуття чинності Кодексом.

Кодекс передбачає досудові та судові процедури банкрутства. Який їх зміст, чи відрізняються по суті судові процедури в рамках порушеної справи про банкрут­ство від тих, що наразі містить Закон про відновлення платоспроможності?

На жаль, станом на сьогодні досудові процедури банкрутства не доводять своєї ефективності. Разом з тим забезпечення бодай теоретичної можливості досудової санації мало б мати позитивний ефект для економіки. Адже використання некласичного правосуддя, що є швидким і дешевим, могло б значно розвантажити судову гілку влади і стабілізувати цивільний оборот.

Кодексом звужено склад суб'єктів ініціювання санації боржника до відкриття провадження про банкрутство. Якщо в чинній редакції це боржник та кредитор, то Кодексом уповноважено лише боржника на вчинення такої дії. Також тепер на рівні закону значно деталізовано відповідну процедуру як в субстантивному, так і в процесуальному аспекті.

Щодо юридичних осіб Кодекс залишив три чинні стадії процедури банкрутства — це розпорядження майном, санація і ліквідація. На мою думку, спірною є ухвалена позиція щодо вилучення мирової угоди з тексту законопроекту. Мотивація інших колег, які підтримали цю позицію, полягала в тому, що справи про банкрут­ство слухаються за правилами Господарського процесуального кодексу України з особливостями, установленими спеціальним законом, тобто тепер Кодексом. Разом з тим така позиція мені видається хибною, оскільки мирова угода в процедурі банкрутства має свої особливості, які доцільніше було б врегулювати в кодифікованому акті.

Також Кодекс передбачає дві процедури для інституту банкрутства фізичних осіб. Це процедура реструктуризації та/або погашення боргів боржника разом із визнанням банкрутом.

Основні відмінності процедури розпоря­дження майном, визначеної Кодексом, такі. Як вказано було вище, ліквідується мінімально необхідна сума порушення провадження у справі, ліквідується необхідність очікування перебування виконавчого документа на виконанні, змінюється процедура розгляду поданих кредиторських заяв (тепер вони направлятимуться лише до суду, а не дублюватимуться до розпорядника майном), формування комітету кредиторів та прийняття рішення про перехід до наступних процедур ухвалюватиметься кредиторами, котрі подали свої заяви та були ви­знані кредиторами впродовж 30 днів з дня опублікування відповідного оголошення.

«...три чинні стадії процедури банкрутства — це розпорядження майном, санація і ліквідація...»

Змінюється процедура переходу до стадії санації. Тепер особа, яка зацікавлена виступити інвестором у відновленні платоспроможності боржника, звертатиметься до комітету кредиторів ще на стадії розпорядження майном, а сам план санації також має бути підтриманий ще на етапі санації. Зміна цього підходу повинна забезпечити неможливість здійснення фейкових санацій, коли підприємство насправді ніхто відновлювати не збирається, а таке рішення приймається лише для затягування розгляду справи або реалізації інших недобросовісних мотивів. Кардинальних змін процедура санації не зазнала, проте суттєвою відмінністю є те, що власне сам план санації до моменту переходу до цієї стадії повинен бути прописаний та схвалений.

Процедура ліквідації юридичної особи суттєвих змін зазнати не могла, адже стадія ліквідації, за своєю природою, передбачає реалізацію всього майна боржника.

Разом з тим суттєво змінено підходи до процедури реалізації майна, що стосуватиметься як стадії санації, так і стадії ліквідації. Безпосереднє нормативне регулювання порядку реалізації майна має бути затверджене на рівні Кабінету Міністрів України у вигляді підзаконних нормативно-правових актів, проте вже в самому Кодексі закладені принципи реалізації майна, що відповідають системі "PROZORRO продажі". При розробці нормативної бази регулювання порядку продажу майна ми виходили з того, що саме електронні торги на сьогодні здатні забезпечити найвищу прозорість процесу реалізації майна, а відтак, отримати й найвищу вартість, що є в інтересах як кредиторів, так і боржників.

«...процедуру банкрутства фізичної особи може ініціювати лише сам боржник...»
 Які передбачено умови для звернення до суду щодо порушення справи про банкрутство юридичної особи і наскільки їх спрощено?

За чинним законом для порушення справи про банкрутство потрібно, щоб сума безспірних вимог до боржника складала не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені протягом трьох місяців.

Стаття 34 Кодексу передбачає перелік реквізитів для відповідної заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, що є однаковими для кредитора та боржника. Подальшими положеннями регламентовані вимоги до заяви кредитора, що передбачають необхідність подання доказів сплати судового збору, авансування винагороди арбітражного керуючого за три місяці виконання повноважень, а також зазначення сум відповідних безспірних вимог та додання інших супровідних документів. Таким чином, скасовано мінімальну суму заборгованості та необхідність перебування виконавчого документа на виконанні протягом трьох місяців, що стимулюватиме боржників більш відповідально ставитися до своїх боргових зобов'язань та відповідних судових процесів.

Відповідно до вказаної статті Кодексу звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрут­ство подається боржником у випадку загрози неплатоспроможності, факт якої обґрунтовується відповідно до методики, що визначена підзаконним актом. Таке спрощення значно унеможливлює зловживання правами та сприяє пропорційному захисту майнових прав.

Реструктуризація в рамках банкрут­ства доступна для всіх видів боргів?

Право на реструктуризацію боргу для фізичних осіб не є абсолютним. Відповідно до Кодексу не можуть бути реструктуризованими борги щодо сплати аліментів, від­шкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування та щодо сплати інших обов'язкових платежів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Варто звернути увагу, що план реструктуризації інших боргів може бути затверджений лише після повного погашення вищезазначених боргів.

Для юридичних осіб, враховуючи їхню правову природу, таких обмежень не встановлено.

Інститут банкрутства фізичних осіб. Як він працюватиме, зокрема, хто може ініціювати процедуру, які строки для цього відведено, у який суд потрібно буде звертатися, на що взагалі можуть сподіватися боржники, у т.ч. добросовісні?

Важливо одразу звернути увагу, що процедуру банкрутства фізичної особи може ініціювати лише сам боржник шляхом подання відповідної заяви до господарського суду.

Станом на сьогодні фізична особа, яка по­трапила у фінансову скруту, з якої вона не може вибратися, фактично перебуває у безвиході. Навіть якщо кредитор відібрав усі активи, на які може бути звернене стягнення, залишок боргу нікуди не зникає. Однією із найважливіших підстав потрапляння українців у таку фінансову скруту є девальвація національної валюти. Проте фінансова неспроможність може мати й інші причини — втрата здоров'я, втрата роботи, іноді навіть розлучення. Проте потрапляння в таку ситуацію не повинно бути вироком для людини та висіти борговим тягарем до кінця її життя.

Саме тому й була створена Четверта книга Кодексу для забезпечення можливості очищення фізичних осіб від боргів. Ця Книга передбачає дві стадії у справах про банкрутство фізичних осіб — реструктуризацію та позбавлення боргів разом із визнанням банкрутом.

Процедура реструктуризації передбачає складання відповідного, так званого, бізнес-плану, який дозволяє за рахунок наявних активів у боржника забезпечити реструктуризацію заборгованості. План реструктуризації може передбачати різні види бізнес-діяльності боржника, реструктуризацію боргів на відповідний строк, який є достатнім для погашення вимог кредиторів та/або часткове чи повне списання суми боргу, виконання зобов'язань третіми особами, перекваліфікацію, працевлаштування тощо.

Процедура банкрутства, аналогічно як і для юридичних осіб, передбачає лише продаж активів фізичної особи. Сума заборгованості, яка залишається після такої реалізації, списується, а провадження у справі закривається.

Важливим обмежувачем випадків зловживання правом є можливість визнання фізичної особи банкрутом не частіше ніж раз на

5 років. Хоч і ця процедура позбавляє особу від боргів, але залишає зобов'язання щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати аліментів, а також щодо виконання інших вимог, які нерозривно пов'язані з фізичною особою.

Як Кодекс урегульовує питання погашення валютних іпотечних кредитів?

Цю проблему держава ігнорувала впродовж 9 років. Кодекс передбачає, що за зверненням такого боржника сума заборгованості реструктуризується за процедурою неплато­спроможності фізичної особи, згідно з планом реструктуризації або з мировою угодою.

Алгоритм реструктуризації боргів за "валютними іпотеками" виглядатиме так.

По-перше, відповідно до п. 5 Перехідних положень сума заборгованості перераховується в національну валюту, що забезпечує боржника від ризиків подальшої девальвації грошової одиниці.

По-друге, списуються нараховані штраф та пеня.

По-третє, загальна сума заборгованості за таким кредитом розраховується виходячи із ринкової вартості квартири або житлового будинку станом на день звернення до господарського суду.

По-четверте, сума заборгованості, яка підлягає остаточному погашенню, зменшується пропорційно до частини кредиту, погашеної боржником.

По-п'яте, якщо загальна площа квартири, обтяженої іпотекою, не перевищує 60 м2 або житлова площа такої квартири не перевищує 13,65 м2 на кожного члена сім'ї боржника, або якщо загальна площа житлового будинку, обтяженого іпотекою, не перевищує 120 м2, то на суму боргу встановлюється відсоткова ставка в розмірі українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні, збільшеного на 1 відсоток. Строк погашення такої вимоги забезпеченого кредитора становить 15 років.

Якщо ж указані ліміти перевищені, то на суму боргу встановлюється відсоткова ставка в розмірі українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні, збільшеного на 3 відсотки, зі строком погашення вимоги забезпеченого кредитора протягом 10 років.

Сторони можуть домовитись про інші умови реструктуризації, але не більш обтяжливі, ніж ті, що встановлені Кодексом. Важливим є те, що коли боржник не має фінансових можливостей погашати вимоги забезпеченого кредитора на вищезгаданих умовах, суд за клопотанням боржника відмовляє у затвердженні плану реструктуризації та закриває провадження. Це повертає боржника у становище, у якому він перебував. Такий механізм захищає боржників від непропорційного обтяження, але не звільняє від зобов'язань.

«...можливість визнання фізичної особи банкрутом не частіше ніж раз на 5 років...»
Яких змін очікувати в діяльності арбітражних керуючих?

Статусу самоврядної організації арбітражних керуючих присвячена друга книга новоприйнятого Кодексу. Принциповою відмінністю від чинного правового регулювання арбітражних керуючих є те, що передбачається створення єдиної саморегулівної організації. Приймаючи таку новелу, розробники Кодексу виходили з того, що для забезпечення єдиних стандартів професії має бути лише одна організація, адже за наявності декількох самоврядних організацій держава не може передавати таким організаціям повноваження з визначення стандартів професії, оскільки такий підхід провокує правовий хаос, що є неминучим в умовах формування української правової традиції. Не пізніше ніж через місяць після набуття Кодексом чинності передбачається створення саморегулівної організації та обрання її керівних органів. У майбутньому створення такої організації зможе забезпечити передачу від Міністерства юстиції основних повноважень регулювання діяльності арбітражних керуючих, етичних стандартів професії, допуску до неї та дисциплінарної відповідальності, зі збереженням з боку держави лише контролю за якістю відповідних рішень.

Також новели прийнятого Кодексу стосуються питань винагороди арбітражного керуючого. Справжня незалежність арбітражного керуючого є неможливою без забезпечення гарантій справедливої фінансової винагороди за ефективно виконану ним роботу. Основна винагорода за виконання повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох мінімальних заробітних плат. За виконання повноважень керуючого санацією винагорода встановлюється зборами кредиторів та не може бути меншою за чотири розміри мінімальних заробітних плат за кожен місяць. У випадку здійснення повноважень керуючого реструктуризацією розмір винагороди становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за виконання повноважень керуючого реалізацією — три розміри вказаного стандарту.

Зокрема, Кодексом передбачено виплату додаткової винагороди арбітражному керуючому в позачерговому порядку в розмірі 5% від вартості стягнутого на користь боржника майна, а також 3% від суми погашених кредиторських вимог. Ця норма, на переконання розробників Кодексу, забезпечить належну мотивацію арбітражного керуючого для найефективнішого управління майном боржника та його реалізацію на найвигідніших умовах, що, у свою чергу, найкраще відповідає інтересам добросовісних кредиторів та боржника.

Таке правове регулювання суттєво відрізняється від чинного зараз, за якого арбітражний керуючий отримує лише гарантовані дві мінімальні заробітні плати, решта можливої додаткової винагороди пов'язана із доброю волею комітету кредиторів, що, у свою чергу, провокує арбітражного керуючого бути в ролі прохача чи то в кредиторів, чи то в боржника, чи покупця майна. Це, у свою чергу, породжує значні корупційні ризики.

Запровадження гарантій належної фінансової винагороди арбітражного керуючого, реалізація майна на електронних торгах за стандартами "PROZORRO" та утворення єдиної потужної саморегулівної організації повинно забезпечити, у перспективі, збільшення відсоткової частки задоволених кредиторських вимог, які на сьогодні становлять у середньому 8 центів з 1 долара.

У жовтні газета "Все про бухгалтерський облік" відсвяткувала 25-ту річницю з дня виходу першого номера газети. Руслане Михайловичу, що Ви можете побажати нашим читачам з нагоди ювілею?

Газета "Все про бухгалтерський облік" займає в інформаційному просторі України одне з провідних місць серед періодичних видань бухгалтерської спрямованості. Зичу газеті подальшого зростання популярності серед читачів,

а редакційному колективу — міцного здоров'я, добробуту, цікавих матеріалів, нових проектів, творчої наснаги, подальшого вдосконалення своєї діяльності на благо нашої України!

Розмову вела Ірина ВОЛЯНИК

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Увійдіть, щоб додати коментар

Коментарі

  • Коментарі не знайдені

Про газету

Рік заснування 1993
Перiодичнiсть виходу 120 номерiв на рiк

Передплатити газету

Придбати