Проза
I created the sound of madness.
Wrote the book on pain.
Somehow?I’m still here to explain
That the darkest hour never comes in the night.
You can sleep with a gun.
When you gonna wake up and fight… for
yourself?
(с) Shinedown
Роздiл 1
Водограй
1. Дівчина, яка зникла
– Усе почалося з того, що Каріна
зникла. Це стало шоком для всіх. Не те
щоб наші з нею стосунки можна назва­
ти якимись особливими… точніше як:
Каріну багато хто любив, і я була однією
з десятків, які щиро з нею дружили. Але
в нас не було якихось близьких стосун­
ків, от, наприклад, як у мене із Жанною
чи Анютою, моїми кращими подруга­
ми. Вона зі мною просто товаришувала,
можливо, трохи ближче, ніж з багатьма
іншими місцевими.
Проте… ви розумієте, тих, хто з нею
ворогував, або просто не любив чи за­
здрив, у нашій школі та й узагалі в місті
просто не існувало. Каріна завжди була
милою, доброю та привітною, а якою
красунею! Хлопці постійно пропонували
їй зустрічатися, але вона всім відповіда­
ла, що поки не хоче заводити стосунків.
І найголовніше, ніхто з них не ображав­
ся, усі все розуміли та продовжували
добре до неї ставитися. Вона чудово
Код
Ольга Мігель
вчилася, бралала активну участь в житті
школи, ходила до хореографічного гурт­
ка… останній навіть завдяки їй займав
призові місця на змаганнях юнацької
творчості! Словом, Каріна – це той випа­
док по-справжньому хорошої людини,
яку люблять та поважають усі.
Тому-то звістка про те, що вона зник­
ла, всіх так сильно шокувала. Ми негай­
но кинулись на пошуки, обнишпорили
кожен куточок міста. Навіть ходили по
квартирах та розпитували, прислухаю­
чись – а раптом її десь хтось там тримає?
Потім заявили до всеукраїнського роз­
шуку. Але ми боїмося, що все даремно.
Коли її не стало, усім нам здавалося, що
в нашого міста вкрали сонечко. Розпач,
біль, загальне горе. Боялися – а раптом
завтра повідомлять, що знайшли її тіло,
і незабаром стоятимемо біля труни на
цвинтарі та прощатимемося з нею…
Ми всі справді дуже її любили. Вам це,
можливо, здасться неймовірним, але то
правда.
– Так, розумію, – кивнув молодий
темно-русявий слідчий, нотуючи все
у блокнот. Олівець невпинно скреготів
по паперу, хоч диктофон у руках напар­
ника й записував кожне сказане Сашею
слово.
Десятикласниця, яка сиділа навпро­
ти, була дуже миловидною. Пишні вії та
маленькі пухкі губи без грама космети­
ки, ніжні сіро-блакитні очі та довге во­
лосся кольору травневого меду. За всієї
своєї привабливості дівчина вдягалася
дуже скромно – біла блуза, темно-синя
в’язана кофтинка та плісирована спід­
Пригодницький роман